Утримання та розведення різноманітних видів диких тварин у напіввільних умовах – єдиний шлях до збереження видового і популяційного різноманіття тваринного світу спочатку у напіввільних умовах, а згодом – в стані природної волі, бо існує підвищення негативного рекреаційного процесу на навколишнє природне середовище.

Страуси, дикі кабани, олені, фазани, лебеді та інші представники фауни, як на долоні. Головна перевага вольєрного господарства в Ломачинецькому лісництві - відсутність зоопаркової атмосфери. Тут всі тварини та птахи утримуються у напіввільних умовах. Загальна площа вольєрів становить 6 га. 

Вольєрне господарство — не зоопарк: різницю між першим та другим бачиш одразу, як тільки приходиш сюди. Тут тварини утримуються у напіввільних умовах: просторі вольєри та просто огороджена металевою сіткою велика територія лісу, де олені, дикі кабани та інші види тварин, яких тільки можна зустріти у лісництві, почувають себе комфортно. Вольєрне господарство оформлене інформаційними стендами, де усі бажаючі можуть ознайомитись з коротким описом про тварин.

Усі тварини забезпечені природними умовами існування. Привертають увагу відвідувачів своєю граціозністю та красою олені благородні. Цікавими мешканцями вольєрів, котрі привертають увагу не лише дітей, але й дорослих, є кремезні дикі кабани.

Особливості біології дикої свині відрізняється від інших копитних. Гурт свиней має родинні зв’язки по жіночій лінії і всі самиці в ньому є близькими родичами. Тільки самці в нормі є представниками інших угрупувань, за рахунок яких і підтримується гетерозиготність популяції. Низька щільність та майже повна неможливість значних переміщень зробило окремі невеличкі угрупування практично ізольованими. В таких випадках при недостатній кількості (або повній відсутності) імігрантів – самців в популяціях виникає велика небезпека інбридингу, в наслідок якого різко зменшується народжуваність та виживаємість поросят. Це приводить до зниження репродуктивного потенціалу а в подальшому – до деградації і вимирання популяції. Велика гомозиготність (в кожному поколінні гетерозиготність зменшується на 25%) робить таку популяцію приреченою.

При таких умовах найкращим виходом є створення штучного вольєрного угрупування цих видів, в умовах якого проводиться селекційна робота. Ізольованість від хижаків, можливість підтримувати кращий ветеринарний стан, підбирати оптимальні групи тварин для схрещування дозволяють отримувати тварин з високою гетерозиготністю та життєздатністю. Тварини для вольєру, крім місцевого угрупування, закуповуються з різних регіонів України, що забезпечує велику гетерозиготність матеріалів.

Тому якихось заперечень щодо придатності цих видів до утримання в вольєрі і навіть випуску у природу по їх біологічних особливостях не існує. Якщо в разі екстремальної ситуації, при якій олень, кабан, опиняться за кордоном вольєру, присутність їх в природі не завдасть шкоди екосистемам регіону.

Звертайте увагу на інформаційні стенди: кого з мешканців вольєрів можна годувати, а хто нині перебуває на суворій дієті. Інколи туристи бажанням нагодувати тварин чи птахів їм тільки шкодять, тож будьте уважні й відповідальні!