Славні трудові династії Сокирянщини.
Відразу кілька лісівничих династій ще з дідів працюють у Рухотинському лісництві ДП «Сокирянське лісове господарство» Чернівецької області.
– Найвизначнішна – династія Меленчуків. Якщо зібрати до купи загальний стаж роботи у лісі кожного із членів цієї родини, то він сягне, мабуть, й ста років. Вірою і правдою у нас працював лісником Василь Володимирович Меленчук. За прикладом тата у лісівничий стрій стали сини – Віктор та Іван. На жаль, Василя Меленчука вже немає із нами, – розповідає лісничий Рухотинського лісництва ДП «Сокирянське лісове господарство» Євген Бранашко. – Але у нас вже працюють його онуки – син Віктора Васильовича – Віктор Вікторович та Івана Васильовича – Василь Іванович. Усі сумлінні й відповідальні працівники.
– Тато провів у лісі все життя з дитинства. Він родом із села Ржавинці. Спершу працював єгерем. Досі закарбувалась у пам’яті татова форма «з голочки». Особливо зелений картуз. Із таким захопленням я міряв його ще хлопчаком, – розповідає 63-річний Віктор Васильович. –
За службовими обов’язками тато організовував полювання, охороняв тваринний світ від браконьєрів, затримував порушників, складав протоколи.
За роки нелегкої служби було різне. Але він ніколи не ставив себе вище людей. І земляки його поважали за чесність, принциповість, моральність й людяність. Часто у нього не було вихідних, але він дуже полюбляв свою роботу і ліс. Цьому й навчив мене. Бо я ж теж проводив чи не увесь вільний час із батьком на роботі. Цьому я й вчив свого сина Віктора.
Звісно, з батьківським вихованням у мене не було жодних сумнівів ким стати. Школярем я відвідував заняття в учнівському лісництві у тодішньому Хотинському лісгоспі. Вже після військової служби вчився пів року у так званій лісовій школі, де готували молодший персонал для лісового господарства. Почав у 1983 році працювати лісорубом, а з 1990 року працюю вже лісником.
Тато заповів мені декілька речей, які є неписаним законом честі для кожного працівника лісової галузі. Перше – із людьми завжди поводься по-людськи, друге – віддавай лісу та навколишньому середовищу свою безкорисливу любов і вона відплатить тобі сторицею. І третє – завжди оберігай світ навколо нас. Таке родинне кредо лісівників Меленчуків.
Мій син Віктор закінчив Сторожинецький лісовий технікум і нині працює майстром лісу. В його обов’язки входить охорона та захист лісу. Син виховує двох хлопців та меншу дівчинку. Мої старші онуки – активні учасники й активісти місцевого учнівського лісництва. Та й невістка, дружина Віктора, до декретної відпустки теж працювала у нас лісокультурницею.
Мій старший рідний брат Іван Васильович Меленчук теж працював у лісництві лісником з 1994 по 2019 роки. І його син – мій племінник Василь Іванович, теж пішов стопами тата і теж нині працює лісником. Племінник із дружиною виховують двох донечок. Можливо, дівчатка теж підуть шляхом батька, дядька, дідусів.
– Крім Меленчуків у нас є ще цікава династія – Агатіїв-Герасимчуків, – додає Євген Бранашко. – 42 роки лісником у нас пропрацював Володимир Матвійович Агатій. З 1998 по 2020 роки копітко робив лісником зять Володимира Матвійовича – Афанасій Павлович Герасимчук.
Донька Володимира Матвійовича – Зінаїда Володимирівна, теж працює лісокультурницею у лісгоспі. А з 2020 року за прикладом дідуся, тата й матері до нашого лісівничого братерства приєднався наймолодший – Віталій Афанасійович. Він теж працює лісником. І всі нашим дружним колективом працюємо задля Перемоги.
