Лелека був тотемом трипільських племен пеласгів, які називали себе лелегами (лелеками). Його зображення вони залишили на Балканах, на островах Егейського моря, в Малій Азії – всюди, куди переселялись. А ще він має назву Гайстер, що давньогрецькою означає “зоря”.
Гайстер є символом давньої богині Вечірньої і Вранішньої Зорі, яка освятила птаха назвою зірки.
Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.
Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. В Україні птахів і звірів не називали людськими іменами. Однак, для лелек робили виняток: "Антоне, принеси тепло".
Звернімо увагу на те, скільки пісень, казок і повір’їв в Україні пов’язано з цим білим птахом з чорною позначкою і скільки він має назв – бусол, боцюн, бузько, гайстер, чорногуз, лелека. У фольклорі і літературі лелека символізує любов до рідної землі, тугу за батьківщиною. Невипадково ліричний герой однієї з пісень просить: "Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята".
Лелеки з давніх часів перебувають під охороною українців, ще з часів тотемізму. Їх вважали провісниками весни, птахами Сонця.
Та в цьому році природа зіграла злий жарт з цими прекрасними птахами, вже стало тепло перші промінчики сонця розбудили кригу, тай за календарем вже час, прильоту  лелек, і вони не забарилися, та погода виявилася невблаганною та не передбаченою, випав сніг та почалися сильні морози до15 градусів, бідні птахи кочують по снігу з поля на поле, з долини до долини в пошуках бодай якоїсь споживи.
В цей складний для лелек час працівники ДП "Сокирянське лісове гоcподарство" не залишаються осторонь їхньої біди та всіляко підгодовують птахів.