Останнім часом у загальнодержавних та місцевих (обласних) засобах масової інформації почастішали випадки висвітлення фактів можливих випадків лісопорушень, у тому числі незаконних (самовільних) рубок. Також недавно були внесені зміни до ст. 246 Кримінального кодексу України «Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу», як ми уже повідомляли (soklis.com.ua/novini/novina/article/iz-1-sichnja-2019-roku-posilena-vidpovidalni st -za- samovilnu-rubku-lisu.html?tx_ttnews%5Bcalendar Year%5D=2019&tx_ttnews%5 BcalendarMonth%5D=1&tx_ttnews%5BbackPid%5D=88&cHash=e58f6e09656bf775b753c9dacbf492f0).

Як показує практика, громадяни, як правило, достатньо ознайомлені з адміністративною відповідальністю за лісопорушення, проте недостатньо чи зовсім не знайомі із положеннями Кримінального кодексу України щодо незаконних рубок лісу. Широкому загалу практично невідомі положення Кримінального кодексу щодо лісопорушень. Для виправлення даної ситуації, з метою ознайомлення громадян з особливостями саме кримінальної відповідальності та із загальнодержавним досвідом з даного питання і покликана дана стаття.

Інформація стосовно конкретних кримінальних справ і вироків по них отримана з Єдиного державного реєстру судових рішень, для висвітлення методичних особливостей саме кримінальної відповідальності використаний посібник Сторчоус О. Кримінальна відповідальність за самовільні порубки лісу: Навч. посіб. — К.: ВАІТЕ, 2012. — 116 с., науково-практичний коментар Кримінального кодексу, інші матеріали, а також чинне національне законодавство.

Необхідно зазначити, що працівники державної лісової охорони хоча й наділені статусом правоохоронного органу, проте, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, не відносяться до органів досудового розслідування та підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, тому не можуть проводити таку діяльність. У випадку виявлення лісопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність, працівники державної лісової охорони викликають працівників національної поліції.

Кримінальна відповідальність за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу передбачена статтею 246 Кримінального кодексу України (зі змінами від 25.04.2019 р.):

Стаття 246. Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу

1. Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, -

карається штрафом від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, -

караються штрафом від тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

Примітка. 1. У цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

2. У цій статті тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

Кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження лісових масивів вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом передбачена статтею 245 Кримінального кодексу України:

Стаття 245. Знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом -

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

 

Кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об'єктів природно-заповідного фонду передбачена статтею 245 Кримінального кодексу України:

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

 

Вітчизняне законодавство містить визначення незаконної порубки лише на рівні підзаконних актів: Постанови Кабінету Міністрів України №521 від 21.04.1998 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України» та Постанови Кабінету Міністрів України №287 від 19.04.1993 року «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України». Постанова КМУ №521, зокрема, роз’яснює, що «під незаконною рубкою слід розуміти рубку без спеціального на те дозволу, або за наявності дозволу, але не тих рослин, не на тих площах, ділянках, не в тій кількості (понад ліміт), не в ті терміни, що передбачені дозволом». Постанова КМУ №287 дещо звужено визначає незаконну рубку, розуміючи під цим «рубку дерев і чагарників без спеціального на те дозволу або при наявності дозволу, але не тих дерев (чагарників), не на тих площах, що передбачені дозволом».

Детальніше тлумачить це поняття вища судова інстанція, уповноважена надавати судам роз’яснення про застосування законів — Пленум Верховного Суду України. Зокрема, у постанові Пленуму №17 від 10.12.2004 року вказується: «…звернути увагу судів на те, що кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України) настає у випадках, коли остання здійснювалася з порушенням нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників, у лісах, захисних та інших лісових насадженнях (якщо при цьому заподіяно істотну шкоду), або в заповідниках чи на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах». Зокрема, згадана Постанова кваліфікує незаконну порубку дерев і чагарників, що «вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено».

Підкреслимо, що диспозиція ст. 246 КК України передбачає дві основні форми цього злочину:

1.                 Незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду. Склад злочину тут є матеріальним, оскільки закон визначає обов’язкову умову — наявність істотної шкоди. Відсутність такої шкоди у діянні автоматично переводить цей злочин у категорію адміністративних проступків або інших видів кримінально-караних діянь.

2.                 Незаконна порубка в заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду та в інших особливо охоронюваних лісах. Склад злочину формальний, оскільки закон не вимагає обов’язкового заподіяння шкоди. Для кваліфікації за названою формою злочину не має значення розмір завданої шкоди, а також порода дерев, діаметр пнів, їх цінність.

Місце вчинення злочину у випадку незаконної порубки має важливе значення, оскільки від нього може залежати, чи наявний у діях особи склад злочину, а якщо так, то який саме. Зокрема, встановлення місця вчинення злочину є обов’язковим, коли вирубка вчинена в заповідниках або на території об’єктів природно-заповідного фонду, в інших особливо охоронюваних лісах. Тому кваліфікація злочину залежить від категорії захисності лісу і правового статусу об’єктів та територій, де вчинена незаконна порубка.

Зауважимо, що незаконна порубка навіть одного дерева, що росте на території природно-заповідного фонду, тягне за собою кримінальну відповідальність. Наявність чи відсутність істотної шкоди тут не матиме значення. Таким чином законодавець підкреслив, що суспільна небезпечність протиправних діянь у лісах на території об’єктів ПЗФ є значно вищою у порівнянні з іншими лісами.

Під знаряддям злочину при незаконних порубках, відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №17, слід розуміти «предмети чи технічні засоби, які умисно використовуються їх власником чи співучасниками злочину для порубки дерев, а також для полегшення вчинення зазначених дій: наприклад, транспортні засоби (при чому останні можуть бути визнані знаряддями злочину не тільки тоді, коли вони використовувались безпосередньо в процесі здійснення незаконної порубки лісу, а й коли без їхнього використання вчинення злочину було б неможливим або надто складним)». При самовільних рубках в основному використовують ручні пили, сокири, бензопили. Знаряддя та засоби, за допомогою яких вчинена незаконна порубка, законом розглядаються як речові докази. При цьому такі предмети, якщо вони належать засудженим, можуть бути конфісковані на підставі рішення суду.

В Україні, згідно зі ст. 17 ЛКУ, виняткове право на заготівлю деревини надане постійним лісокористувачам — державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, що ведуть лісове господарство. На території Кельменецького та Сокирянського адміністративних районів (включаючи м. Новодністровськ), єдиним спеціалізованим державним підприємством, якому надані у постійне користування ліси є ДП "Сокирянське лісове господарство".  Відповідно до ст. 69 ЛКУ, проведення будь-яких рубок дерев при веденні лісового господарства дозволяється тільки за наявності спеціального дозволу (лісорубного квитка). Правом видачі таких лісорубних квитків наділене лише визначене коло службових осіб органів лісового господарства. Тому вести та організовувати рубки у ввірених лісах мають право тільки уповноважені особи спеціалізованих лісогосподарських підприємств на підставі лісорубних квитків. Однак крім самовільних рубок, що вчинюються громадянами, можуть трапляютись випадки, коли такі порубки допускаються посадовцями різних підприємств та організацій, які проводять свою діяльність на суміжних із лісом земельних ділянках.

З цього приводу у постанові Пленуму Верхового Суду України №17 від 10.12.2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» надається роз’яснення, що у «випадках притягнення до кримінальної відповідальності за ці злочини службових осіб, котрі вчинили їх із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися також за відповідними статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини у сфері службової діяльності…». Іншими словами, якщо самовільна рубка вчинена будь-яким посадовцем із використанням службового становища, то такі дії, крім ст. 246 КК України, додатково кваліфікуються як відповідний службовий злочин (за наявності відповідного розміру шкоди).

Як правило, органи досудового слідства кваліфікують самовільні порубки як перевищення службових повноважень, адже в цьому випадку посадовець вочевидь виходить за межі наданої компетенції. Тому якщо самовільна рубка вчинена посадовцем лісгоспу, ці дії мають кваліфікуватися за ст. 365 КК України. Однак якщо порубка сталась із вини службових осіб приватної структури чи недержавного об’єднання громадян — за ст. 365-1 КК України. Крім того, самовільні порубки за певних умов можуть розглядатися як службова недбалість, тобто злочин, передбачений ст. 367 КК України.

 

Нижче наведений аналіз судових рішень (вироків), винесених по ст. 246, 367, 197 ККУ.

Із початку 2019 року (станом на 19.08.19 р.) судами різних інстанцій по всій державі винесено 52 вироки по ст. 246 ККУ і лише одну особу виправдано. По Чернівецькій області не винесено жодного вироку. Найбільше вироків винесено у Тернопільській та Дніпропетровській областях – по 7, у Львівській, Сумській, Луганській, Донецькій областях – по 6. Варто зауважити, що 10 вироків винесені за фактом рубки усього 1 дерева, 13 вироків - за фактом рубки усього 2 дерев. У 81% вирок винесений за фактами рубки менше 10 дерев. У більшій частині випадків у вироку суду не зазначені усі обставини виявлення незаконної рубки, зокрема, посадові особі якого органу її виявили. Проте у 7 випадках її виявили працівники державної лісової охорони, у 6 випадках – поліція. У 11 % випадків вирок винесений за наявності шкоди менше 1000 грн., у 2 випадках – навіть менше 100 грн. В усіх випадках підсудні визнали свою вину повністю, чистосердечно розкаялися та майже в усіх випадках уклали угоду з прокурором про визнання винуватості, яка була затверджена судом. У більшій частині вироків суду не згадується про відшкодування злочинцем завданої шкоди, оскільки це відноситься до компетенції цивільного судочинства, проте добровільне відшкодування завданої шкоди є пом'якшуючою обставиною та передумовою до винесення несуворого покарання. В 7 випадках достовірно відомо, що до судового розгляду підсудні відшкодували завдану шкоду добровільно на суму 79185 грн., у 7 випадках – шкоду стягнуто з обвинувачуваного одночасно з вироком на суму 490143 грн. У 11 випадках злочин – незаконна рубка була вчинена у держлісфонді, який не відноситься до об'єктів та територій природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ), у 27 випадках – у ПЗФ, які знаходяться у держлісфонді, у 2 випадках – у ПЗФ із власними адміністраціями (ботсаду і заповіднику), у 2 випадках – у ПЗФ, який знаходиться на балансі сільської ради, у 1 випадку – у насадженні, яке знаходиться на балансі сільської ради, у 7 випадках – у полезахисних лісосмугах, у 2 випадках – у лісосмугах вздовж автомобільних доріг. Під час винесення виду і розміру покарання суд враховує багато факторів. У 50% вироків покарання призначено у вигляді штрафу у сумі до 25500 грн., у 50% - обмеження (12 випадків) та позбавлення (14 випадків) волі на строк 1-3,5 роки, проте, як правило, на 3 роки. Проте, у 14 випадках обмеження чи позбавлення волі присуджено за незаконну рубку навіть 1-2 дерев!

Як бачимо, законом передбачена досить сувора відповідальність за незаконну рубку. Крім того, як бачимо, фактичні вироки за рішенням судів важко назвати м'якими.

Лісівники державного підприємства "Сокирянське лісове господарство" закликають усіх бути свідомими громадянами, не нищити ліси та не скоювати ні злочинів, ні правопорушень. Пам'ятайте, що відповідати перед законом доведеться не тільки тим браконьєрам, які незаконно зрубали дерево, а й тим, хто його перевозив, зберігав чи продав.

Наш спільний громадянський обов’язок – не допустити перетворення нашого краю в пустелю, оберігати від незаконної діяльності наші ліси – унікальні творіння природи та людської праці.