Нашим дивовижним лісам хтозна скільки років! Пересічні громадяни зростали, коли навкруги уже зеленіли вікові насадження. Здається, що вони були тут завжди. Та мало хто дивиться «глибше» і має розуміння того, що цей ліс не ріс сам по собі, а його, як і тепер, — тяжкою працею спочатку садили і доглядали людські руки. Причому чи не найважча праця приходиться на жінок, турботливих лісокультурниць.
Аби зрозуміти і передати роботу людей цієї ланки, — виїжджаємо до Іванівецького лісництва. Нас зустрічає лісничий Василь АНТОНЮК та знайомить зі своїм колективом лісокультурниць. Жінки до спілкування не охочі, бо в них на часі вистачає своєї роботи, яку вчасно треба виконати. Усе ж на декілька хвилин виправляють спини, підпираючись сапами, і спочатку відповідають на мої питання, а згодом, аби «познайомити» зі своїми «підопічними», — ведуть мене в розсадник. «Тут із маленької насінини з’являються сіянці, якими ми навесні засаджуємо вивільнені ділянки», — розповідає ланкова Людмила ЧЕБАН.
Дивлячись на ці кучеряві дубочки та декоративні рослини, що вирощують тут, починаєш розуміти, що саме жіночі руки здатні виконувати цю найтоншу, я б навіть сказав, ювелірну, роботу: посів лісового насіння, заготівлю й посадку живців у теплицях та догляд за сіянцями. Їх робота полягає у постійній турботі про майбутній ліс.
Крім цієї копіткої щоденної праці в розсадниках, лісокультурниці весь сезон під відкритим небом, у лісі, попри дощ і спеку — проводять догляд за молодими, нещодавно висадженими деревцятами. Адже діло за надокучливими бур’янами не стоїть, тому, аби дати можливість «пробити собі дорогу та вирватися до сонця», — в сезон на кожну з засаджених ділянок доводиться повертатися по декілька разів. І так — перші два-три роки. Далі їм підходить механізований догляд. Тут до справи підключаються вже чоловіки.
Головне в роботі лісокультурної ланки — обережне та турботливе ставлення до крихітних сіянців та саджанців. Весь час вони пам’ятають, що у своїх руках тримають майбутній високопродуктивний ліс. Тож у період його найактивнішого росту ці трудівниці докладають максимум зусиль і знань.
Робота на землі для простих сільських жінок — не нова. Однак, полоти городину і доглядати ліс — справа різна. Проте людина звикає до всього. Так і колектив іванівецьких лісокультурниць постійно у напруженому робочому ритму, до болючих мозолів від сапи та спекотних днів, до колючих, чіпких та надокучливих бур’янів, кусючих комарів та ос.
У середньому за сезон кожна з лісокультурниць просапує до 20 га лісових культур. І це лише просапує! Окремо жінки працюють і в розсадниках.
Не можна оминути й той факт, що хоч роботи в лісі у цієї команди лісокультурниць вистачає вдосталь, та встигають вони своїми натрудженими руками, як будь-яка дбайлива господиня вдома, — навести лад і на подвір’ї контори лісництва. Нині воно потопає у різнобарв’ї квітів: троянд, сальвій, майорів, чорнобривців та вічно зелених кущів самшиту, туй та ялівцю.
Сьогодні лісокультурна справа для цих жінок — розкрита, прочитана книга, бо за не одне десятиліття роботи набули досвіду і знають все про догляд за молодими лісовими насадженнями.
За прикладом Іванівецького лісництва працюють такі бригади лісокультурниць в кожному з десяти підрозділів Сокирянського лісгоспу. Лише у нинішньому році у плані працівників лісгоспу провести відповідні роботи на площі понад тисячу гектарів.
Вже за перших два місяці лісівники Сокирянщини, Хотинщини і Кельменеччини провели догляди за лісовими культурами на площі 283 га. Лідерами є працівниці Іванівецького лісництва їхні дбайливі руки доглянули вже майже 60 гектарів, а їх колеги з Клішківецькогого підрозділу вже обробили 55 гектарів молодого лісу. В цей же час, у Романківецькому лісництві доглянуті більше 28 га лісових культур, у Сокирянському – 39, у Хотинському – 27 га.
Якщо врахувати, що інтенсивний догляд за новоствореними культурами обов’язково потрібен впродовж перших трьох-чотирьох років, то не важко підсумувати і уявити обсяг ручних робіт, що лягає на плечі цих жінок.
Проте оцінити їх роботу зможе лише той, хто знає ціну праці власних рук. Тож і не дивно, що критичному ставленню до роботи лісівників піддаються саме ті люди, які жодного разу не замислювалися над тим, звідки береться ліс та якою копіткою, щоденною працею він вистражданий.
