Здається, що ні в кого не викликає сумніву, наскільки важливо ще зі шкільної парти визначитися з вибором професії, яка стане сенсом усього трудового життя. Так було і в Дмитра Івановича Чебана із Клішківців.

За прикладом лісника-сусіда

– Неподалік батьківського дому, – пригадує він, – мешкав Олексій Русанов, який працював лісником і вражав мене своїм інтелектом та освіченістю. Запали в душу його розповіді про життя, ліс, про значення цього великого природного багатства. У чоловіка була розлога трудова біографія, в основі якої – багатолітнє служіння шляхетній справі збереження і примноження лісових угідь. Він ще у 1918 році закінчив лісову академію у Петербурзі. А після війни приїхав на роботу у наш край.

Отож і я за прикладом цієї непересічної людини вирішив обрати одну з наймирніших професій на планеті, – зізнається Д. І. Чебан.

Тому після закінчення на «відмінно» восьмирічки у Клішківцях, де народився 22 грудня 1951 року, вступив до Сторожинецького лісового технікуму. Після його закінчення за направленням декілька місяців працював техніком у лісовпорядкувальній експедиції у Красноярському краї в Росії. Потім відслужив строкову в армії, а коли повернувся до рідного села, то не зміг влаштуватися на роботу за фахом.

Молодого спеціаліста прилаштували у Молдові майстром лісу в одному з лісництв неподалік від Кишинева. Там і одружився, народився первісток.

 

Сходинками  професійного зростання

– Так склалося, – пригадує Д. І. Чебан, – що довелося по чотири роки працювати на різних посадах. А розпочалося зі сонячної Молдавії. Звідти приїхав у Клішківці, бо матір старенька. Поки не було вакансій у Хотинському лісокомбінаті, декілька місяців працював верстатником у лісопункті. Потім перевели майстром лісу Новоселицького лісництва, а згодом – помічником лісничого Іванковецького лісництва на Кельменеччині.

Дмитро Іванович за майже пів століття трудового життя пройшов усі щаблі кар‘єрного зростання як спеціаліст лісової галузі. У 1981 році без відриву від виробництва закінчив лісогосподарський факультет Київської сільськогосподарської академії. Із 1987-го – на інженерних посадах у Хотинському лісокомбінаті, начальник виробничого відділу, заступник директора, головний інженер підприємства.

 

Біля витоків нового підприємства

У 2008 році Д. І. Чебану довірили очолити колектив новоствореного Сокирянського держлісгоспу. Багато зусиль доклав для добору молодих кадрів інженерно-технічних працівників, організації діяльності підприємства, яке незабаром визнали одним із кращих у галузі загалом в Україні. Перед виходом на пенсію з 2016-го чотири роки працював заступником керівника Сокирянського держлісгоспу.

У 2012 році Д. І. Чебану указом Президента присвоєно звання «Заслужений працівник лісового господарства України».

У Дмитра Івановича чудова сім‘я. Дружина – учителька за фахом, хоча у Клішківцях їй довелося працювати за іншою спеціальністю. Два сини пішли професійною стежиною батька. Ігор свого часу працював начальником обласного управління лісового і мисливського господарства, зараз – заступник його керівника. А Олександр очолює Сокирянський держлісгосп, який започаткував тато. Підростають п‘ятеро онуків, уже є й правнук.

Хоча в останні роки важка хвороба і прикувала Д. І. Чебана до ліжка, та не втрачає оптимізму, який живлять спілкування з колишніми колегами, рідними і близькими йому людьми. А ще спогади про віхи трудового буття, в основі якого – пів століття плекання лісових багатств краю.

 

Любити і піклуватися про зелені насадження

– Що головне у професії? – цікавимося в ювіляра.

– Ліс не сприймає людей, які ставляться до нього як споживачі, – переконаний Дмитро Іванович. – Щоб працювати у нашій сфері, необхідно його любити. Адже це відчуття неодмінно потрібне на усіх етапах вирощування зелених насаджень – від збирання насіння і аж до рубок деревини. Зараз у тих масивах, де на початку моєї трудової діяльності садили ліс, ростуть дуби, є навіть дерева діаметром 35 сантиметрів. Отож важливо обов‘язково проводити передбачений технологією комплекс лісогосподарських робіт.

Чому треба з повагою і любов‘ю ставитися до лісу? Бо він – живий організм: якщо якась ланка випадає, то хворіє так, як людина. Неякісно провів освітлення – і той же дуб почне всихати, а коли насадження густі – то стволи дерев пнуться вгору.

– Чи задоволені ви життям?

– Безперечно, що так, адже зміг з дружиною виростити двох синів, які, як і я, займаються справою, що подобається.

Основне – ставлення до роботи. Приклад брав зі старших колег в апараті управління лісокомбінату.

Переймаюся тим, що нашій галузі держава нині не приділяє належної уваги. Чи високопосадовці не розуміють, що її основне завдання – зберігати і примножувати природні багатства, адже ліси дуже необхідні людям.

– Пригадайте найприємнішу подію?

– Коли вдалося налагодити нормальну діяльність новоствореного Сокирянського держлісгоспу і за декілька місяців підприємство стало прибутковим, а, отже, отримало ресурси для розвитку, – наголошує Д. І. Чебан.