Лісівники державного підприємства "Сокирянське лісове господарство" розпочали співпрацю із науковцями Львівського лісотехнічного університету зі створення дослідних плантацій мікоризованого горіха чорного.

Горіх чорний (Juglans nigra L.; англ. black walnut^[2]) — дерево родини горіхових з майже чорною корою, чорнуватим плодом, уродженець Північної Америки. Тут на багатих і свіжих ґрунтах, насамперед в заплаві річки Міссісіпі, він досягає висоти 40—50, а окремі дерева 60 і діаметра 2 м. Восени його перисте листя набуває золотисто-жовтого забарвлення і розлога крона починає рідшати. Усі частини дерева містять юглон - сполуку, що пригнічує ріст інших рослин. Оскільки з опалого листя, що розкладається, ця речовина вивільняється в грунт, поруч з чорним горіхом зазвичай виживає небагато видів. Тому з його листя не виготовляють компост.

Вид — швидкорослий і відносно морозостійкий, оскільки навесні пробуджується пізніше інших видів горіхів. Вирізняється серед інших видів горіхів повнодеревним струнким стовбуром. Дає цінну деревину. З темної, тонковолокнистої деревини виготовляють дорогі меблі та дерев'яні частини рушниць. Якраз через цінність деревини (цінніша за дубову) та швидкий ріст (удвічі швидший за дуба) ця деревна порода приваблює лісівників. В стиглих насадженнях запас деревини в горішниках становить 450—500 і навіть 600 м³, тоді як дуб в аналогічних умовах дає на 100—200 м³ менше. Вихід ділової деревини у горіха значно більший, ніж у дубових деревостанах.

Хоча ядро цього горіха їстівне, але рідко вживається в їжу через тверду грубу шкаралупу.

У лісовому фонді ДП "Сокирянське лісове господарство" є кілька дорослих лісових насаджень горіха чорного, де від зростає із горіхом грецьким, дубом звичайним та іншими породами, де він являється беззаперечним лідером за швидкістю росту як у висоту, так із за діаметром.

Для подальшого вивчення цієї деревної породи в умовах Північної Бессарабії, у 2013 році у Кельменецькому лісництві були створені лісові культури горіха чорного шляхом посіву насіння, зібраного у Романківецькому лісництві. На даний час горіх у насадженні зростає стабільно, для ліквідації конкуренції з боку інших рослин у 2018 році була проведена рубка освітлення.

Але як гласить народна мудрість, краще – ворог хорошого. І для подальшого удосконалення процесу та пришвидшення часу вирощування стиглих насаджень горіха чорного необхідно долучити лісову науку.

Для цього розпочалася співпраця із науковцями Львівського лісотехнічного університету з вирощування дослідних плантацій горіха чорного, рослини яких інокульовані спеціально відібраними штамами симбіотичних грибів, які утворюють мікоризу.

Щоб зрозуміти значення терміну «мікориза», потрібно згадати шкільний курс біології. Мікориза - це симбіоз, тобто взаємовигідне співіснування міцелію гриба і коренів рослин. Це найпростіше пояснення поняття мікоризи.

Термін «мікориза» з'явився в 1885 році. Вчений Франк Бернхард пояснив поняття мікоризи, як симбіозне з'єднання рослини і гриба.

Пізніше вчені помічали що на рослинах часто зустрічається грибокорінь (мікориза). Дослідження показали, що грибокорінь допомагає в розвитку і зростанні рослини. Мікориза допомагає засвоювати поживні речовини і накопичує вологу для кореневої системи рослини, а рослина, у свою чергу, також «ділиться» із грибом. Відомо, що 98% рослин на землі ростуть у симбіозі з грибами, створюючи мікоризу.

На сьогоднішній день існує величезна безліч видів мікоризи. Згідно біологічним дослідженням для кожного типу дерева, чагарнику характерна своя мікориза, яка індивідуальна в принципі взаємозв'язку з рослиною.

Перша дослідна плантація у Іванівецькому лісництві закладається із двох ділянок – на одній із них зростатиме горіх чорний, саджанці якого науковці попередньо мікоризували, а інша частина закладається звичайними саджанцями.

Лісівники сподіваються, що дослідження впливу мікоризації на швидкість росту горіха чорного в умовах лісогосподарського виробництва дозволить підтвердити користь цього прийому, ефективність якого підтверджена лабораторно.